Давно не писав... Тай не було нічого цікавого. 4 листопада замовили поїздку в Одесу в режимі нон-стоп, тобто приїхати туди та повернутись на одному подиху ( без відпочинку ). Причому в 12 подзвонили, а в 17 виїхали. В навігаторі підправив дорогу нормально, все Ок. Поїхали... В Монастириську захотіли клієнти зайти в магазин, я зупинився, заглушив авто... Потім все на автоматі: завів-поїхав...Навігатор перезагрузився... І тут... писЄц.... В Бучачі навігатор повів "псячими стежками" на Чортків, Гусятин, Городок, Ярмолинці. Люди добрі!!! Ну, дорога там є... Асфальт теж... Але якість доріг... А то щей темно, на зустріч комбайни на всю дорогу, потрібно тікати на узбіччя, адже в кого комбайн того і правила.... На дорозі болото, особливо на поворотах носить, легенький туман.... Відчув себе мисливцем на ями. Ці 200 км. їхалось більше 3 годин!!! З Пирогівців дорога просто казкова... Ну, місцями є декілька "чорних полосок", але терпимо... Ах... вінницька обїздна... Це мрія... Це казка... Дорога просто стелиться. Траса Київ-Одеса но коментс.... 24 години без сну; 11.20 годин в дорозі; 3 зупинки по 10 хв. і мене зустріла Одеса-мама. Було досить тепло... Куди піти о 6,30 в Одесі??? - Правильно, море.... Пливцуни не взяв, рушник теж... Прийшлось просто помочити ноги. Капці залишив на пірсі, коли нагулявся підійшов та побачив, що один з них зміщенний та повний води... Бл@... Добре, що не забрало.... Все... Настав час виїжати 10.50 ( нагадаю я з 6 ранку попереднього дня не спав ). Назад через цих клієнтів їхати буде довше - відчував я. Правда... На Київській трасі зупинка на їду, потім зупинки в магазинах... Йопересете... Саме головне, що вони ( їх двоє ) поїли, випили "чікушку" і спати... Храп... Я ледь терплю... Але перейшов сон... Все Ок. Помітили, що Київ-Одеса, то траса ПММ - співочого ректора, тут все його: заправки, їдалки, кафешки. Перед Хмельницьком вилітає мені на півполоси зерновоз!!! Тікаю в право... І тут ловлю лівим переднім колесом яму.... Зявляється дуже-дуже-дуже противний дзенькіт. "Все, жопа... Ричагам пипєц" - виходжу, дивлюсь, ні то вибило втулку верхню від аморта. Звісно запасної немає.... Їду далі, благо, що у Вінниці обїздна як скло... І ( ніколи не думав, що буду дякувати за таке ) побачив купу коліс на узбіччі, зупиняють. Починаю шастати по тому смітті, клієнти в шоці, продавці капусти теж... І з фразою: "Є, ***ть, рідненьке", йду з куском резини... Шаманим втулку, в нас є канцелярський ніж, кусок резини та одна стяжка. 10 хв. і все готово, у всіх очі на лобі. Я сам в шоці. Більше цікавого нічого не було.. Щасливо доїхав додому. Фсйо.... Нарешті дома. Підібю підсумки: Від 4 листопада 17.45 до 6 листопада 00.30 накатано в режимі нон-сон 1703км. Тобто я не спав, взагалі навіть очей не стулив, 42 години причому 24 години за кермом!!! Ви кажете, що не існує див??? Існує за цей ввесь кілометраж мене не спинив жоден мєнт!!!!! Причому в Гайсині порушив перед мєнтами ( не спеціально ) "Втулка" відслужила півтора тижні та поміняна на нову.