А погнали в горы на пару дней! :)

[Nikol 0]

Спасибо, роскошно.

Погода была отличная, настроение и компания тоже. Весело провели время, походили/побегали по горам.

Фотки не у меня - мой фотик разрядился.

Автора темы, кстати, не встретили, так что как они сьездили не знаю.

[Владзьо 0]

не знаю чи цікаво буде читати, але останні два дні також був там, ....... у горах. "Відпочивав", працюючи.

думав не писати, але, прочитавши літературні творіння одної шанованої мною людини про поїздку за бампером в одесу на скутері, 30 годин без сну та багато інших, вирішив під впливом того позитиву написати і свій маленький звітЕГ.

і так, у вівторок звечора спакувавши у кожну щілину тестевої копійчини і мого зубрёнка всякі ововчі у різних тарах, вклавши спатки дружину і майбутню дитину у неї в животику сам передивився ще новини і кілька передач по ТВ, навіть незчувся, як мене намагався розбудити будильник. марно старався, оскільки я і ще і вже не спав.

Перебігши кілька сот метрів (по ЖПС 800 м) розбудив пів села псів, які гавкають наче злагоджений кривошипно-шатунний механізм двигуна. варто одного збудити, і тут ланцюгова реакція.)

і так, прибувши до настільки заниженого ВАЗ 2101 та прицепа "зубрёнок" (щось не бачив у нас на форумі інфи по його заниженню, в мене получилося без різки пружин, ресор його "уронити" десь на 250-300 мм)

заревів двигун для прогріву. обороти десь 1500-1700. звук приємний басок, і без прямотоків. причина - замінений минулого року глушник попався "хороший". через 3-5 хв вирушили в дорогу.проїхавши по трасі Е-96 з села Дзвиняч до траси Е-85 почали набирати темп. середньопривідний машин не хотів швидко розганятися. на щастя крутий спуск дозволив таки за 200-300 метрів набрати крейсерську швидкість. вона була біля 60 км/год по ВАЗівському спідометру. по тому як змінювали одна одну полоси роздільної смуги (переривчасті, не суцільні!), можна зробити висновок, що можна було вийти на ходу з машини і не вбитися))).

перші враження від управління таким автопоїздом були трохи лячні, адже до місця дислокації більше сотні кілометрів, а відїхавши 10 км від дому сил вже майже не було. руль, який в діаметрі більший як у декого в бусі колесо), дуже туго крутився, важіль Кпп ходить настільки туго, що "триби" тра двома майже двома руками перемикати...

вибиваючись з кожним кілометром все більше із сил доїхав до повороту на коломию, недалеко від Червоноградського водоспаду. минувши залізничний переїзд, і виїхавши із-за ліска в очі "вперло кавалєрське сонце" (місяць). саме той вуйко місько мені придав сил, под його впливом я згадав багато чого з свого періоду життя до одруження.

думки описати не можу, можливо звіт читатмуть неповнолітні)

і так кілометр за кілометром доїхав до мосту через Дністер. кілька матюків в знак подяки ДЕД яка обслуговує дорожнє покриття на тій ділянці і я в Івано-Франківській області. на годиннику 03-10. почався підйомчег. тут я ще раз переконався у правильності слів про "проти обйому нема прийому". копійочний "форсірований" 1200 см3 вперто не хотів тягнути тонну вантажу вверх на третій передачі. довелося піти на компроміс, їхати на другій. десь на останній сотні метрів підйому побачив як стрілка датчика температур ОЖ починає впратися в червоненьку зону. думав, що все, отут мабуть і продаватиму помідори-"овощі". але після підйому було метрів 300 спуску. от там вирішив скотитися на холостих, на нейтралці. помогло. стрілка хоч повільно, всеж таки почала повзти до свого законоого міся на панелі - 90. їдем далі. відїхавши 35 км від дому назустріч їде перша машина. і я переконуюся, що "видимость ноль. иду по приборам" в мене таке світло було колись в ровері від динаміка (ровер це наш місцевий діалект - велосипед).

їдучи в постійній напрузі, боячись попасти у яму "по коліно" побачив, що працівникам ДЕД правильно було бажати здоров’я тільки в районі моста. долі вроді терпимо - підлатали. про якість латок мовчу. вона така, якби гончар часів київської русі шпаклював руками машину)))

по дорозі до коломиї я пропустив не на пішоходних переходах перебігаючих лисиць. закралася думка, що мабуть два дні буду "базарувати" (як у воду дивився).

вистоявши законні долі секунд на вимогу знака "STOP" в Пядиках, вирвався на трасу "чернівці - Сан-Франківськ". отам я розкочегарив до максималки, десь до 80 км/год.

доїхавши до Шепарівців на додачу згадав з побажаннями довгих років і міцнього здоров’я оборотням в пагонах, з якими була історія на кольці майже рік назад. долі все як звично. чим дальше в ліс - тим більше дорф. чим дальше в гори, тим більше ям.. на дорозі" тішив краєвид за вікном. почало світати, за вікном відкривалися чудові краєвиди, соловейки так співали, що навіть хотілося зупинитися і послухати їх хоч пару хвилин. пахло свіжоскошене сіно, воно навітьб перебивало запах горівшого зчеплення, вихлопних газів форсованого копійочного серця, все ще майже випівного антифризу, але доїхавши до Ланчина вже не було можливості поєднувати приємне з корисним. дорога стала просто жахлива. ями ніби не так часто як того року, але місцями дорожники забували залатати. і в момент підїзду до того місця якраз як на зло зустрічна і бах.... знов найщиріші побажання працівникам ДЕД, заодно цікавіть чи ще не повставли працівники вулканізації...

на годиннику 5-20 ранку. якби йшов пішки, то сказав би "за плечима", а так - за прицепом 130 км і ми на місці.

про подробиці торгівлі пистаи не буду. там все однаково:

- по кілько помідори?

- ці шість, ці п’єть.

- а вогирки?

- штири. дорого? беріт по три.

- а по два?

- виростіт самі собі.... побажанння міцного здоровлє і довгих років)

-...

зважаючи на широкий асортимент, велику кількість товару, за день не вдалося все продати.

чекала така довгождання ночівля в горах. ну не на хребті звичайно, але в гірській місцевості. набивши шлунок, помивши лапи почав діставати спальнік. вперше від шлюбного уікенду (коли Кат хтів на скутері , тому шо їхав в одесу виїхати говерлу), випала можливість спати не з дружиною, а в спальніку. дома тоже не дозволяє навіть коло неї на підлозі поспати в спальніку (і чого б це ). на годиннику 22-40. після дзівнка коханій (не коханці, якої нема, а дружині!) з побажаннями солоденьких снів завалився в люлю. все б було добре...

далі буде

[Tolyan 1 493]

Владьзьо пиши ще!!!

[ValerKat 407]

не знаю чи цікаво буде читати, але останні два дні також був там, ....... у горах. "Відпочивав", працюючи.

Это мего. Давай пиши. Я тебя читаю сейчас с побережья Гибралтара. Ты просто мегочувак. Спасибо за рассказ.

[Владзьо 0]

все б було добре...

далі буде

але поспавши хвилин 20 не проснутися було неможливо. Машина стояла біля залізничної колії, на відстані 3-4 метри. Коли на такій відстані ну не валить на всіх парах, але думаю з швидкістю 50 км/год точно їде товарняк, то машина аж підскакує. За ніч їх в Сторону Рахова поїхало ще два штуки. Сусідство з колією не було єдиним будильником. Десь метрів за 15 від стоянки був цілодобовий ганделик. Коли п’єний як вуж алкашоног просить ше пифка, а продавщиця мабуть недовго працювала, почала йому казати: «…смоли би горєчої си напив вже, кіко можна пити?...». На цьому в них зав’язалася дискусія, яка знов розбудила мене. Після затишшя знову сон, солодкий, з споминами про походи в горах. Мабуть ці сновидіння були під впливом побачених зелених Карпат.

Блііііііііін, знов обірваний сон. Вже якісь дівчата, в яких ще мабуть орган мохом не вкрився, під тим же ганделиком, з тої ж самої бочки пивком, з дзигаром з зубах починають розмишляти де би якихось пациків нарити. І так розмишляли, що вже хтів з прицепа достати по молоденькому кабачку (огірочків їм вже мабуть мало) і дати їм для втіхи навіть не за гроші, а безвазмезно, лиш би відійшли десь подалі і дали поспати. Далі ще трохи гафкали бродячі пси, яких, до речі, небагато зовсім там, але коли я був у горах, вони мабуть збіглися зі всіх Карпат.

А потім стало якось всьо фіолетово, поїзди, алкашня, пси, вже ніхто не міг мене розбудити.

5-00 ранку. Будильник вчасно запілікав. Пора вставати. Пролупивши око, думав, що ніхто крім мене ще не проснувся, але коли виліз із спальника, побачив, що помиляюся. За вікном життя ну якщо не кипить, то люди вже ходять. Місцеві гуцули йшли у гори «в ягоди». Так як дощу давно не було, то грибів ніде нема. Поки розклав столи, товар, була 5-30 ранку. Торгівля почалася. Люди, ідучи в гори, брали по 0,5-1 кг помідор, для втамування спраги. Деякі гуцулки брали і огірочки, причому казали «давайте тих більших»))) навіщо їм вони, не збагну.

Десь в 6-30 «гра стала», люди вроді ходили, але торгівля не йшла взагалі. Близько 8-45 сів у машину подзвонити до коханої дружини, розпитати як вона, як мале в животику. З першого разу вона трубки не взяла. Чекаючи поки вона до мене сама передзвонить, вирішив настроїти радіо на місцеві хвилі, аби не було так скучно. Якщо не помиляюся, то на 106,0 ФМ транслювалось Богослужіння. З самого початку не вдалося послухати, але останні хвилин 20 послухав. Після служби Божої я помолився, попросив здоров’я в Бога, ну і аби допоміг продати, щоб не спати ще одну ніч в таких умовах. Якраз дружина зателефонувала. Перекинувшись кількома словами, пішов торгувати. За дві години все допродав. Так як був з бабкою жінки, і вона ще не все продала, вирішив пробігтися коротким маршрутом на водопад Пробій. На годиннику було близько одинадцятої. Йдучи туди, думав скупатися. Припускав, що в такій годині вода ще холодна, народу небагато. Але прийшовши туди, побачив, що люди купаються повним ходом. На баяні люблю грати, але без баяна у воду не поліз)), послався на латку в плавках на коліні) помилувавшись красою падаючої води, прийшла думка в голову пройти минулорічний маршрут 24 серпня в зворотньому напрямку. Того року це був в міру крутий підйом, а потім крутезний спуск. По ЖПС спад висоти був 15 м, пройдений шлях 5 м. Цього року прийшлося дертись вгору. Там буквально по деревах тре лізти і по скалах, місцями 2-3 метри. В шльопанцях краще на такі випробування не йти, але вдалося вийти на верхівку невеличкої гори. Далі «напростець» почав спускатися до річки. Не знаю як називається та річка, вона тече в Прут з села Багрівець. Дійшовши до води рішив йти в брід. Ширини метрів 10, глибина чуть вище коліна. На дні валуни більші за відро. Прорвався. А далі куди? Правильно. Кропивою догори. Дорога була близько. Туристи «асфальтники» трохи великим очима на мене дивилися, коли я виліз з хащів немаркованого маршруту з мокрими шортами. 10 хвилин і я біля машини.

Якраз вчасно. Майже все було продано. Недовгі збори, і копійчина вже прогрівається. Далі по тому самому маршруту додому.

Дорога туди зайняла майже три години. Назад 2 години 20 хвилин. На дорогу пішло десь на 300 грн 92 бензину.

Дякую всім за час, виділений на прочитування сего звіту.

П.С. вибачайте за відсутність фотго, наразі немаю ні фотіка, ні телепона з камеров.

[Caridi 2]

все б було добре...

далі буде

але поспавши хвилин 20 не проснутися було неможливо. Машина стояла біля залізничної колії, на відстані 3-4 метри. Коли на такій відстані ну не валить на всіх парах, але думаю з швидкістю 50 км/год точно їде товарняк, то машина аж підскакує. За ніч їх в Сторону Рахова поїхало ще два штуки. Сусідство з колією не було єдиним будильником. Десь метрів за 15 від стоянки був цілодобовий ганделик. Коли п’єний як вуж алкашоног просить ше пифка, а продавщиця мабуть недовго працювала, почала йому казати: «…смоли би горєчої си напив вже, кіко можна пити?...». На цьому в них зав’язалася дискусія, яка знов розбудила мене. Після затишшя знову сон, солодкий, з споминами про походи в горах. Мабуть ці сновидіння були під впливом побачених зелених Карпат.

Блііііііііін, знов обірваний сон. Вже якісь дівчата, в яких ще мабуть орган мохом не вкрився, під тим же ганделиком, з тої ж самої бочки пивком, з дзигаром з зубах починають розмишляти де би якихось пациків нарити. І так розмишляли, що вже хтів з прицепа достати по молоденькому кабачку (огірочків їм вже мабуть мало) і дати їм для втіхи навіть не за гроші, а безвазмезно, лиш би відійшли десь подалі і дали поспати. Далі ще трохи гафкали бродячі пси, яких, до речі, небагато зовсім там, але коли я був у горах, вони мабуть збіглися зі всіх Карпат.

А потім стало якось всьо фіолетово, поїзди, алкашня, пси, вже ніхто не міг мене розбудити.

5-00 ранку. Будильник вчасно запілікав. Пора вставати. Пролупивши око, думав, що ніхто крім мене ще не проснувся, але коли виліз із спальника, побачив, що помиляюся. За вікном життя ну якщо не кипить, то люди вже ходять. Місцеві гуцули йшли у гори «в ягоди». Так як дощу давно не було, то грибів ніде нема. Поки розклав столи, товар, була 5-30 ранку. Торгівля почалася. Люди, ідучи в гори, брали по 0,5-1 кг помідор, для втамування спраги. Деякі гуцулки брали і огірочки, причому казали «давайте тих більших»))) навіщо їм вони, не збагну.

Десь в 6-30 «гра стала», люди вроді ходили, але торгівля не йшла взагалі. Близько 8-45 сів у машину подзвонити до коханої дружини, розпитати як вона, як мале в животику. З першого разу вона трубки не взяла. Чекаючи поки вона до мене сама передзвонить, вирішив настроїти радіо на місцеві хвилі, аби не було так скучно. Якщо не помиляюся, то на 106,0 ФМ транслювалось Богослужіння. З самого початку не вдалося послухати, але останні хвилин 20 послухав. Після служби Божої я помолився, попросив здоров’я в Бога, ну і аби допоміг продати, щоб не спати ще одну ніч в таких умовах. Якраз дружина зателефонувала. Перекинувшись кількома словами, пішов торгувати. За дві години все допродав. Так як був з бабкою жінки, і вона ще не все продала, вирішив пробігтися коротким маршрутом на водопад Пробій. На годиннику було близько одинадцятої. Йдучи туди, думав скупатися. Припускав, що в такій годині вода ще холодна, народу небагато. Але прийшовши туди, побачив, що люди купаються повним ходом. На баяні люблю грати, але без баяна у воду не поліз)), послався на латку в плавках на коліні) помилувавшись красою падаючої води, прийшла думка в голову пройти минулорічний маршрут 24 серпня в зворотньому напрямку. Того року це був в міру крутий підйом, а потім крутезний спуск. По ЖПС спад висоти був 15 м, пройдений шлях 5 м. Цього року прийшлося дертись вгору. Там буквально по деревах тре лізти і по скалах, місцями 2-3 метри. В шльопанцях краще на такі випробування не йти, але вдалося вийти на верхівку невеличкої гори. Далі «напростець» почав спускатися до річки. Не знаю як називається та річка, вона тече в Прут з села Багрівець. Дійшовши до води рішив йти в брід. Ширини метрів 10, глибина чуть вище коліна. На дні валуни більші за відро. Прорвався. А далі куди? Правильно. Кропивою догори. Дорога була близько. Туристи «асфальтники» трохи великим очима на мене дивилися, коли я виліз з хащів немаркованого маршруту з мокрими шортами. 10 хвилин і я біля машини.

Якраз вчасно. Майже все було продано. Недовгі збори, і копійчина вже прогрівається. Далі по тому самому маршруту додому.

Дорога туди зайняла майже три години. Назад 2 години 20 хвилин. На дорогу пішло десь на 300 грн 92 бензину.

Дякую всім за час, виділений на прочитування сего звіту.

П.С. вибачайте за відсутність фотго, наразі немаю ні фотіка, ні телепона з камеров.

Вітаю з початком писменницької кар'єри!!! Читати було цікаво. Треба придбавати фотоапарат. Він тобі знадобиться не тільки в пригодах, а й малечу фотографувати. В мене жінка більше 1000 знімків за перший рік життя сина зробила І штук із 200 довелося роздрукувати (75 коп. за штуку - нащо воно треба стільки?)

[ValerKat 407]

Аааааааааа, у Владзьо плавки по колено. То есть до колен.