TaZManiac

В неділю точно буду, завтра - під питанням, професійне свято

Чекаємо

Все, що треба знати про спробу відродити "Стару Фортецю"

Поки 50 на 50. Народ, чого ви паритесь - беріть пасажирів на бла бла карі і їдьте хоч в одіночку. Напрямок популярний.

В планах поїхати, але поки список заявлених не радує

Блін, як шкода, що я зараз не з Вами:(

Такс, тільки сьогодні добрався до компа, є можливість написати кілька слів про враження від побаченого. Короч налаштувався я вже їхати один, як тут в останній момент дівчина таки змогла відпроситись з роботи і ми вже вдвох почали пакувати рюкзаки. Виїзд був запланований на п'ятницю 01 липня, оскільки саме цього числа починала діяти в мене віза. Нереальними зусиллями я зміг вибити можливість забрати її на день раніше. Їхати вирішили все таки автобусом, в Варшаві до нас мав підключитись мій товариш. Тому взяли спальники, палатку і вже в четвер вночі виїхали в путь. Дуже переживав на рахунок проходу митниці, оскільки останнім часом поляки проводили забастовки і народ стояв по 5 годин в черзі, чого нам надто то і не хотілось, графік не дозволяв, оскільки ми планували попасти повністю на 2й і 3й день. На щастя, митницю ми пройшли за півтора години, після чого з полегшенням відкрили перше пиво і погнали далі. Спати в дорозі я не міг, оскільки думка про те, що моя дитяча мрія нарешті здійсниться не давала спокою. Я продивлявся статистику першого дня, вичитував карту СУ і вже планував, біля якого повороту буду ставити палатку Десь в 7 ранку ми прибули в столицю, там же нас чекав мій таваріщ з дівчиною і ми відразу погнали на Миколайки. Як тільки відїхали 50 км від Варшави, я пожалкував, що не поїхав на своїй машині - такої кайфової дороги я вже давно не зустрічав. Я рідко катаюсь на авто за кордоном і ті вузенькі, рівненькі дороги з спусками і поворотами приносять мені нереальне задоволення. Особливо мальовничий відрізок - це останніх 30 - 40 км перед Миколайками: сосновий ліс, глухі повороти...ммммм))). Ще в автобусі я вирішив їхати відразу на СУ Goldap, оскільки нам туди ніби було найближче і з розрахунку, щоб встигнути повернутись на суперспешл і до заходу сонця виставити палатку на СУ Nowe Sady. Тому свідомо я вже розумів, що перший проїзд пропускаю. Перше, що кинулось мені в очі по приїзді - кількість фанів. У порівнянні з українським чемпіонатом було враження, що я попав на футбольний матч, а не на ралі. Куча естонців, фінів, шведів ну і поляків само собою, з прапорами, цілими сім'ями, ну це було реально дуже круто і приємно споглядати. Зупинились ми недалеко біля 23ї фан зони, там був на мою думку класний поворот з хорошим кутом огляду. Поки наші сусіди - естонці жарили шашлики, а мої друзі розкладали міні - пікнік я шастав вздовж траси і дивувався заходами безпеки - велика кількість стюартів зі свистками, сейфеті кари, які проходять СУ по 3 рази і навіть сейфеті - вертоліт. Правда ні один із стюартів за пропуск мене так і не спитав. Єдиний мінус - велика відстань від траси до зони огляду, відгороджена парканчиком. Я розумію, що десь в полях такої фігні нема, але й повертатись звідси назад довго і пішки:( Але на все це було пофіг, десь далеко я чув звуки моторів і від цього мене просто розривало)))). І тут пройшов нульовик....ще два місцевих екіпажі, яких я так розумію теж використовують як пробні. І тут пішли бойові... Все, що було далі - то було як сон. Я бачив як проходить поворот Латвала, Ньєвіль, Остберг, Ож'є і я не вірив своїм очам. Valerkat правду казав, швидкість канала WRC то просто щось космічне. Далі здавалось, що всі йшли пішки. Ми глянули ще 10 екіпажів і поїхали в Миколайки. Брати білет я не планував, тому ми поїхали до Миколайки Арени в пошуках хорошої точки огляду. Не знаю як минулого року, але цього року зона охорони була виставлена значно далі за саму Арену, в полі стояла куча стражів, які не пускали народ - якраз для таких хитропопких як ми))) Але з боку дороги був один великий горб, на який ми заїхали машиною, звідки добре було видно старт, підйом на дугу, тунель і повороти, нам цього вистачало. Я, як самий мєлкий ростом, взагалі виліз на кришу нашого мінівена, звідки я побачив майже всю трасу, крім того куска, огляд якого закривався трибуною. Взагалі, брати квиток я теж не раджу, толку від нього не особо, хіба в сервіс зону попасти (на 30 хвилинний ремонт Лефебра, наприклад) Сонце починало заходити, ми зібрались і поїхали в сторону села Nove Sady в пошуках місця для ночівлі і вигідної точки для недільного дня. Палатки виставили за 1 км від 43ї фан зони, в полі було пусто і тихо. Погода радувала. Як тільки сонце зайшло, почався нереальний вітер, моментами палатку просто складало вдвоє, було стрьомно, але якось заснули. Зранку я проснувся від шуму дощу, який нещадно лупив по палатці. Я знав, що планується дощ, але не думав, що до такої степені. Поливало як з відра. Я протер очі, вийшов до "вітру" і прозрів - половина поля була заставлена машинами з такими ж палаточніками як ми - всі ті ж фіни, шведи і естонці, деяких ми навіть впізнали з Голдапа)))) Тут же мене покликали якісь два бородах мужика на джин, і вже в 6 ранку я був під легким шафе:))))))) Дощ не переставав йти, ми поснідали, потехеньку змотались і пішли на СУ. І знову приємна картина - куча батьків з дітьми, столики, пікніки, парасольки, всім пофігу на дощ) Від такої атмосфери настрій був просто на 5+. Ми знайшли хорошу затяжну дугу, стали там, надягнули дощовики і почали чекати. Поки мої пили чай, я дивився пряму трансляцію з телефона. І тут пішли перші екіпажі.... Ділянка видалась дуже видовищна. Ми стояли на невеликому горбі, тому в огляді було два повороти, один на 90 градусів і затяжна дуга на 15 - 20 градусів. Від дощу, який плавно переходив в зливу, я так змок, що вже відчував, як вода тече в мене по спині, капає з голови і чавкає в ногах. Але коли проходили топ 15, я вже не відчував того всього, просто ловив кайф. Найбільш швидкими здавались Падон, Танак і Латвала, як потім виявилось, і не дивно) Після першого проїзду ми змінили позицію, пройшли трохи ближче до села. Я був настільки мокрий, що не витримав, ми зайшли в якийсь підїзд будинку і там переодягалися, було холодно і весело))) Другий проїзд ми розглядали вже на асфальтованій ділянці перед селом. Знайшли відрізок, де не було в зоні огляду стюартів і я став прямо біля обочини. Такого адреналіну я ще не відчував в своєму житті. Ті відчуття, які я переживав, коли біля мене проходили на швидкості 160 - 180 екіпажі, важко з чимось порівняти. Ментальний оргазм Після проїздів ми пішли назад до машини, почекали поки стюарти відкрили трасу і поїхали назад в Миколайки на церемонію. Ось там був апогей моїх очікувань. Коли ми прийшли на центральну площу я просто не повірив своїм очам - Ож'є, Ньєвіль, Латвала, Мікельсен, Падон, Солберг (Хенінг) - всі вони стояли на 2 метри від мене і активно обговорювали результати. Я просто як мала дитина вчепився руками в паркан, який відділяв мене від цих богів ралійного спорту і завис. Все те, що раніше я бачив тільки в екрані по оглядах, зараз було перед мною. Здивувала також відкритість пілотів, вони підходили до фанів, фотографувались, вітались, давали автографи. Жодного пафосу і зіркової болєзні. Повезло і мені (на фото нижче). Також підійшов і привітався з Валерою Горбанем, підтримав їх, оскільки в команди був важкий етап. У все це мені вірилось ще меньше, я був як в тумані. Я знав, що побачу екіпажі, побачу можливо пілотів вживу, але що я зможу потиснути кільком з ним руку, сфоткатись і поговорити - це була задача з розряду фантастики. Отак і пройшли мої вихідні на етапі WRC в Польщі. Як результат - я задоволений на 100%. Погана погода, якісь незручності проживання і далека дорога - це були просто мізерні дрібниці у порівнянні з тими емоціями, які я пережив від побаченого. Короткі висновки: - їхати дійсно краще машиною. Дорога в більшості хороша, добратись до спецділянок, як на мене, було зручно. Якщо автобусом - можна було побачити хіба 3й день, СУ були недалеко від Миколайок. - місто дороге, житло коштує космічних грошей, раджу розраховувати на кемпінг, ми зекономили уйму грошей; - брати квитки немає змісту. Єдиний плюс - сервіс зона. До СУ нас пропускали без будь - яких питань. - Дорога від Варшави займає в середньому до 4х годин. Багато камер і населених пунктів, перевищувати нема як. Відразу перепрошую за якість фото, техніку довелось віддати брату на зйомку весілля, тому цього разу без фотозвіту. Чесно кажучи, й фоткати щось не хотілось, було бажання побачити все своїми очима, а не через об'єктив камери

дивлюсь цьогорічну карту СУ, 3й день зручний ніби буде, між Ольштином і Миколайками. А їхати напевно буду без машини, впадлу плівку з передніх вікон здирати, пробуватиму автостоп, досвід вже є

Автобуси якісь до СУ ходять чи тільки на своєму авто? Я так поняв, що навіть з бейджом до СУ йти пішки прийдеться довго?

Кату написав в лс, чекаю відповіді. А як з цим Вовою зв'язатись? Почитав. То все таки бейдж для СУ не обов'язковий?

Фотки з СУ неділі закинув в альбом. Насолоджуйтесь